ПОВАЖА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок.

кого, що.

Ставитися з повагою до кого-, чого-небудь, мати почуття поваги до когось, чогось

Боярська служба .. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість

(І. Франко)

;

Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина

(О. Гончар)

;

– Королівську кров треба поважати

(О. Авраменко, В. Авраменко)

;

Високо цінити що-небудь

В старому селі дуже поважали фізичну силу

(Є. Кротевич)

;

Ваші вірші я дуже поважаю

(А. Кримський)

;

Тут

[у Трансильванії]

кожен фермер – держава і нація, це не яка-небудь інтернаціональна мішанка, а суміш незалежних одиниць, які поважають власну самостійність і готові за неї вмерти

(Р. Андріяшик)

;

Рахуватися з ким-, чим-небудь, брати до уваги щось

– А що, Нечипоре? а до чого отсе ти мене довів? Лайки не слухаєш, горя мого не поважаєш, п'єш

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Життя кожної людини складається з моментів, часто суперечних між собою, треба тільки, щоб твоя дружина розуміла й поважала усі ті моменти

(Леся Українка)

;

Друге, що заставляло старого побоюватися і поважати невістку, був її зовнішній вигляд

(Григорій Тютюнник)

що, розм.

Віддавати перевагу чому-небудь

Оскільки дід Григорій, кінь і Султан

[собака]

любили тишу і поважали мовчання, остільки Харитина, навпаки, любила голосно висловлювати свої почуття і побажання з того чи іншого приводу

(О. Довженко)

;

– Яблука? – Та я, сказати тобі правду, не дуже їх поважаю

(А. Шиян)