ПЛЮ́ХКАТИ

, аю, аєш, недок., розм.

Те саме, що плю́хати 1.

Плюхкає в розчин цеглина

(О. Кундзич)

;

* Образно.

В морях з шафіру плюхкають краплини, хлюпочуть срібні краплі в сріблі рік, і гребінь вітру чеше їх відвік, і сонце п'ють, мов овочі калини

(Б.-І. Антонич)

що, чого і без прям. дод.

Те саме, що плю́скати 3

Піди до моря та плюхни од себе води, то буде тобі

[чортові]

товариш. От прийшов він, хлюпнув, дивиться, стоїть такий, як і він; давай він тоді плюхкать

(Сл. Б. Грінченка)