ПЛЮ́СКАННЯ

, я, с.

Дія за знач. плю́скати і плю́скатися і звуки, утворювані цією дією

– Діти, геть із води! Діти, геть із води! Повінь надходить! Але діти в купелі так були заняті своїм плюсканням та вівканням, що й не почули того крику

(І. Франко)

;

Незабаром він почув плюскання хвилі об крижину

(М. Трублаїні)

;

Жалобне плюскання Десни... А ми були безбожно юні! Не відали про чорносніг, Лиш білоснігу срібні луни...

(А. Мойсієнко)