ПІДЛА́МАНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до підлама́ти.
Колоски стояли, як люди. Той високий, випростаний, ніби на варті. Той менший, похилився .. А той, дивись, з підламаним колінцем і зовсім провалився в гущавину
(О. Гончар)
;Ні столик з підламаною ногою, ні цілком пристойне кріселко, звідки по вечорах, з обов'язковою книжкою астрономії на коліні, бачив, як пролягала півсутінь, – стернистим був вигляд степів, неймовірно волошковів захід світу, – ніщо не забуло тебе
(Є. Пашковський)
;Тобі на роду записані мезальянси, що допомагатимуть бути вічним чоловіком, а не підламаним дідком середнього віку, як більшість твоїх ровесників
(С. Процюк)
; * У порівн.
Опустила Марта голову, мокре від сліз обличчя хустиною закрила та й поволі-поволі, неначе приступом болю підламана, пішла до дверей
(І. Нижник)
.