ПІДКА́НЦЛЕР

, а, ч., іст.

У Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій – заступник канцлера, охоронець малої державної печатки, глава власної канцелярії короля

Підканцлер Малаховський і собі вислав листа, пишучи між іншим, що він “не вірить, аби ясновельможний пан гетьман фундувався на протекції інших монархів”

(Г. Хоткевич)

;

Зумів пан Єжи так прихилити до себе короля, що той незабаром зробив його підканцлером, а згодом і канцлером великим коронним, у всьому довірився йому

(П. Загребельний)