ПІДДУ́РЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ПІДДУРИ́ТИ, урю́, у́риш, док., кого, розм.
Те саме, що дури́ти.
І ті були там лигоминці, Піддурювали що дівок .. Що будуть сватать їх, брехали. Підманювали, улещали
(І. Котляревський)
;Інший, покійніший стрій думок обняв його
[Колісника]
. А може, і її [Христю]
піддурюють, підводять(Панас Мирний)
;– Як ти міряєш
[город]?
Піддури кого дурнішого, а не мене, – крикнула Кайдашиха(І. Нечуй-Левицький)
;– Помилялись ми з вами, Миколо Сидоровичу. Братуха мій здорово нас піддурив. Замість державного секрету він передав мені оцю писанину
(В. Винниченко)
;– Будемо битись, тим часом оточать кругом вас жовніри. Ось вже біжать вони, глянь ось у той бік!.. – Сам ти й дивися туди, а мене не піддуриш; обманом тут ти не візьмеш...
(П. Тичина)
;Дорогою, сміючись, Грицько розповідав беззлобно, як його сестра піддурила
(І. Багряний)
.