ПИША́ННЯ
, я, с.
1
. Дія за знач. пиша́ти і пиша́тися.
Мелашка .. просто і не без пишання хлопцем, як сином, розповіла і про останню подію захоплення Богдана пригожою черницею
(Іван Ле)
;Хома .. вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного. І він розповідав угорцеві про це .. з пишанням та величанням
(О. Гончар)
;Здавалось, .. що позбавлений він і того робочого нерва, від подразнення якого народжується пишання власним умінням, власними успіхами
(П. Загребельний)
;Носили
[святі]
на хребті грубі нефарбовані верети – не задля пишання, а щоб тільки душу зогріти(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
.2
. ким, чим і без дод.
Те саме, що пи́ха́.
Хоцінський своїм підмальованим оповіданням про минувшість Ясевого роду розбуркав у йому
[ньому]
гордість своїм родом, пишання своїм панством(І. Нечуй-Левицький)
;Хто шукає щастя-долі У розкошах та пишанні; Я ж у щирому братанні Та в труді на ріднім полі
(М. Вороний)
.