ПЕЧА́ЛИТИ
, лю, лиш, недок., кого, що.
Викликати в кого-небудь сумні почуття, невеселий настрій; засмучувати (у 1 знач.)
. – Хай не печалять вас тимчасові невдачі, товариші
(М. Шеремет)
;– Ви не належите до тих, хто буде боротися до останнього. Душа у вас м'якувата, мов свіжа пампушка, – і вчитель починає сміятись, але його сміх печалить батюшку
(М. Стельмах)
;І хоч від пожежі минуло коло пів року, а мати, писавши листа.., навіть не згадала про те найстрашніше селянське лихо – не хотіла тривожити і печалити дітей
(М. Сиротюк)
.◇
(1)
Печа́лити се́рце (се́рденько),
із запереч. част.
не
:
а)
(чиє)
завдавати кому-небудь горя, прикрості, жалю
.– Не завдавай же серцю жалю! Купи, голубко! Не печаль Мого ти серця!
(Т. Шевченко)
;Крики прощальні нам серце печалили Звуками любими, їх гіркотою
(В. Стус)
;б)
сумувати, журитися
.– Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годі!
(Марко Вовчок)
;Ти поїдеш завтра зранку – Їдь і серця не печаль
(А. Малишко)
;– Хай таку ж лагідну смерть Артеміда мені непорочна Зразу пошле, щоб я більше свого не печалила серця
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
.