ВАЖКОДУ́М

, а, ч.

Людина, яка повільно думає, нешвидко вирішує що-небудь; тугодум

Дробницький слухає цю розмову і про щось уперто думає: він взагалі важкодум і цілком неписьменний

(В. Гжицький)

;

Той

[Лагутін]

дотепний, вродливий, блискуче вчиться, а він важкодум – з грубим, широким обличчям

(О. Гончар)

;

Той Лявон ледар і важкодум, учитись не любить

(М. Малиновська)