ВАЖЕ́ЗНИЙ

, а, е, розм.

Дуже важкий

[

Годвінсон

Хто двигає такі гріхи важезні на скутій нечестю своїй душі, тому нема ні прощі, ні рятунку

(Леся Українка)

;

Впрігшись у санчата, розшарівшись з морозу та напруги, тягне Вутанька вуличкою на гору важезні свої лантухи

(О. Гончар)

;

Щодня робив

[Максим]

вправи з гантелями, все збільшуючи їх вагу, витискав важезні гирі

(В. Козаченко)

;

Закалатав князь у двері важезним кулаком

(Валерій Шевчук)