ВАГОВИ́ТИЙ
, а, е.
1
. Повноцінний вагою (див. вага́
. 1
1)Біля Ярмоленка, іще вищий за нього та розлогіший у плечах, зіперся на ваговитий дубовий ціпок .. дід Дем'ян
(Микола Чернявський)
;А квасоля у мене така дорідна та ваговита – справжні тобі горіхи
(І. Рябокляч)
;Дід, обережно пересипаючи з руки в руку ваговите зерно пшениці, відповів: – Авжеж непогана!
(з публіц. літ.)
.2
. перен.
Важливий за своїм значенням
. І дівчатко .. Все розказує про справи, Ваговиті, таємні
(Леся Українка)
;Особа професора О. І. Білецького в історії новітньої української літератури й літературознавства надзвичайно ваговита й світла
(з мемуарної літ.)
;//
Змістовний, авторитетний
.Він говорив неголосно, але слова лягали ваговиті й гарячі
(І. Цюпа)
;Був
[князь]
твердий духом, певно, мав намір сказати щось ваговите(Д. Міщенко)
.