БУЧНИ́Й
, а́, е́.
1
. Велелюдний, розкішний, пишний
. Жила вдова коло бучного міста, де бучнії будинки висилися
(Марко Вовчок)
;Балабушиха .. не звеліла справляти сільського бучного весілля з музиками й танцями
(І. Нечуй-Левицький)
;– До чого такий бучний похорон, з вінками, з промовами?
(М. Коцюбинський)
;//
Урочистий, піднесений (про мову, стиль)
.Бучний, бравурний стиль Рубенса мав своїм вихідним джерелом мистецтво XVII століття
(П. Тичина)
.2
. Галасливий, гучний, шумний
. Перед його
[Грицька]
очима виводила [думка]
обстави городського життя, бучного, шумливого, клопітливого(Панас Мирний)
;До танцю вітер грає, І свище, і луна... Гей-гей, як плига човник! Весела ніч, бучна!
(Леся Українка)
;Бучними, масовими були свята Коляди, Лади, Ярила, Купайла
(з наук.-попул. літ.)
.