ПЕРЕБАРАНЧА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., розм.
1
. кому, чому, з інфін. і без дод.
Те саме, що заважа́ти.
Нанизу по камінні шуміла вода й перебаранчала їй читати
(І. Нечуй-Левицький)
;Ставши поміж козаками великим паном, Пампушка вже не терпів, щоб йому перебаранчав хтось у будь-якому ділі
(О. Ільченко)
;Він тільки перебаранчати вміє .. А сам робити не годен нічого
(В. Нестайко)
.2
. кого і без прям. дод., перев. із запереч.
не
.
Перебивати, не даючи говорити
. [
Мартин
:]
Мерщій розказуй! Ти з мене печінки витягнеш. [
Омелько
:]
Не перебаранчайте, пане, бо мене зіб'єте з пантелику(І. Карпенко-Карий)
;Довго слухала Горпина сваху-щебетуху, довго не перебаранчала і, нарешті, тяжко зітхнула; щось невесело слухалися їй ті речі солодкі...
(Л. Яновська)
;– Ти не перебаранчай, коли я говорю, – неквапно повернув
[Левко]
широку шию до Волошина(М. Стельмах)
.