СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПА́НЩИННИЙ
, а, е, іст.
Прикм. до па́нщина 1
.
Не дбають
[пани]
про чинші й данини, заміняють їх панщинною роботою селян на панських ґрунтах
(М. Грушевський)
;
І доти співатимуть
[кобзарі],
.. поки одні нащадки праотців Адама та Єви називатимуть себе козаками, а інші – панами, яким перші як мужики панщинні мають належати чи не по державному праву (хоч по Божому вони й вільні)
(В. Чемерис)
;
// 
Який використовує панщину; заснований на панщині
.
Громадські ліси, про які виразно згадують і патенти Йосифа II, зникли, натомість значно зросла загальна кількість панщинних тягарів і повинностей
(І. Франко)
;
Довго слухався його Сироватка й спогадував власне панщинне життя, спогадував пана Казана-Казановського, й захлипало його власне серце, й затремтіли десь близько-близько від очей сльози
(Ю. Мушкетик)
;
Селяни були зобов'язані відробляти декілька панщинних днів на тиждень
(з навч. літ.)
;
// 
у знач. ім. па́нщинний,
ного,
ч.; па́нщинна,
ної,
ж.
Людина, яка відробляє панщину (у 1 знач.)
.
Мокій і сам розумів, що життя його пропаще, – передусім і ганьби вистачить на все життя, а ще вдова старша на десять років, а ще отако проклинає його й проклинатиме увесь вік за те, що з вільної козачки стає панщинною
(Ю. Мушкетик)
.