ПАВИ́НИЙ
, а, е.
1
. Прикм. до па́ва 1, 2
. Паміра встала й наділа на голову вінок з барвінку, рути та павиного пір'я
(І. Нечуй-Левицький)
;Понад самими дверима вітер гойдав пишним султаном з павиних пер
(Ю. Винничук)
;Господиня схопила з полиці дерев'яне барильце й, зануривши в нього дерев'яну лопатку форми павиного хвоста, зачерпнула рідини й тричі покропила місце, на яке сичала кицька
(І. Карпа)
; * Образно.
– Вам не здається, – обізвалась сусідка, – що тепер море як синій птах щастя: занурило голову в блакитний туман і розпустило павиний хвіст під самі скелі
(М. Коцюбинський)
;//
Зробл. з пір'я павича (у 2 знач.)
.Пропонували
[торговці]
свій крам з рук: серги і намисто, складані ножики, павині віяла(В. Минко)
;Були тут жінки, діти й старигани, і промовляв до них турецький паша у фесці з павиною китицею, в зеленій куртці з еполетами
(Р. Іваничук)
;Дмитрикові зауваги припали на ту мить, як на кону павиним віялом, розбризкуючи окаті самоцвіти, розгорталося Наталчине весілля
(Е. Андієвська)
.2
. перен.
Такий, як у пави; плавний, величавий
. Добре.., що шовкові брови удались, хода павина да вид королівський, – дак і козака доскочила!
(Ганна Барвінок)
.