ОШАЛІ́ЛИЙ
, а, е, розм.
1
. Дієпр. акт. до ошалі́ти.
Ошалілий з перестраху і з болю, Кабан .. кинувся тікати
(І. Франко)
;Сидорчук, ошалілий від страху і спокусливого сподівання на порятунок, пірнув у чорний вир
(Ю. Бедзик)
;Ошалілі від успіху неофіти пробують зберегти таємницю рецепта при собі
(Любко Дереш)
; * Образно.
Надлітав нагло звідкілясь ошалілий літак
(І. Багряний)
; * У порівн.
Пан барон, як ошалілий, бігав по ґанку, махав руками
(І. Франко)
;Ходив
Осип,
як ошалілий, вулицями, не міг дати собі раду(І. Пільгук)
.2
. у знач. прикм.
Який виражає стан несамовитості, шаленства
. Ошалілими очима Скиба лише тепер розгледів сите й здорове обличчя Кулика
(С. Журахович)
.