БУ́ЙВІЛ

, вола, ч.

Велика свійська парнокопита жуйна тварина родини порожнисторогих з великим тулубом і короткою шиєю

Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами

(О. Стороженко)

;

Чорні важкі буйволи, ліниво ремиґаючи, лежали в загородах у теплій багнюці

(О. Гончар)

;

Протягом століть людина вперто намагалася одомашнити й буйволів

(із журн.)

;

Буйвіл належить до невибагливих і корисних тварин

(із журн.)

перен., лайл.

Людина великого зросту і значної ваги

– Хто просив пана втручатися? – з люттю обернувся Манцевич. – Я б і сам упорався з цим буйволом

[Андрієм]

(З. Тулуб)