БУЗУВІ́Р

, а, ч.

Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакодумців, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик

На прю! Без ляку і зневіри – За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край

(М. Старицький)

;

перен.

Взагалі зла, жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок

– Наштовхали й мені боки оті бузувіри та п'янюги

(І. Нечуй-Левицький)

;

Уживається як лайливе слово

– А ти чого, бузувіре, тут у сінях кадиш?

(Панас Мирний)