ОРФОЕ́ПІЯ

, ОРТОЕ́ПІЯ, ї, ж., лінгв.

Система загальноприйнятих правил літературної вимови якої-небудь мови

Орфоепія, безперечно, тісно пов'язана з наголосом. Це доводять і всі сучасні орфоепічні словники

(з наук. літ.)

;

В “Українському правописі” відтворено основні правила граматики, орфоепії, графіки

(з навч. літ.)

;

Вимова слів відповідно до таких правил

Вірші п. Щурата відзначаються не тільки прекрасною і чистою українською мовою, але і старанним опрацюванням форми. Ортоепія місцями досить художня

(І. Франко)

;

Батьки Бориса не надто переймались орфоепією, коли вибирали йому ім'я

(Ю. Андрухович)