СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ОКО́ВА
, и, ж.
1
.
Металева оббивка (часто у формі оздоблення) на дверях, меблях, дерев'яних виробах і т. ін
.
Він видобув із свойого
[свого]
мішка велику дерев'яну орендарську люльку в мосяжній окові
(І. Франко)
;
У кінці ж світлиці, на високому помості, на стільці з золотими оковами сидів кесар Болгарії Петро
(С. Скляренко)
;
– В мене вкрадено з тої комори скриньку з новою оковою, в якій було вісім кіп грошей...
(Валерій Шевчук)
.
2
.
перев. мн.
Те саме, що кайда́ни 1
.
Ой Кішко Самійлу
[Самійле],
гетьмане запорозький, Батьку козацький! .. Добре ти учини: Половину козаків у окови до опачин посади, А половину у турецьке в дорогеє плаття наряди
(з думи)
;
Мотря посміхається. Робить рух, ніби сама кладе руки в окови
(Ірина Вільде)
;
* Образно.
Вирвавшись з крижаних оков, ріка гордовито несла свої води мимо Саратова
(І. Цюпа)
;
// 
перен.
Те, що сковує, обмежує, заважає кому-, чому-небудь
.
У глибині душі залишався я .. художником, не скованим оковами партійних чи канцелярських приписів, догм, вільним і на думку, і на язик
(В. Дрозд)
;
Ірраціоналізм 20-х років був ясний, життєрадісний. Це, здавалося, впали окови з життя, і воно тепер може свобідно розгортатись у своїм бажанні щастя, розкоші
(О. Шугай)
.