ОБЧИКРИ́ЖУВАТИ
, ую, уєш, недок., ОБЧИКРИ́ЖИТИ, жу, жиш, док., що, розм.
Те саме, що обрі́зувати; обстригати; чикрижити
. Цуцичок взяла ножиці й стала обчикрижувати краї довгої, рваної рани
(Л. Кононович)
;Пензлі Марія Приймаченко здебільшого робила власноруч, залучаючи до цієї справи сина – несперечливий Федір заздалегідь обчикрижував кота, бо колонкові пензлі для родини були занадто коштовними
(з наук.-попул. літ.)
;– Ми знайдемо
[сукно]!
– він каже сам собі, – Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі(Л. Глібов)
;Він
[піп]
зняв рясу, обчикрижив косу та й дмухнув до “кримінального розшуку” за співробітника(В. Еллан-Блакитний)
;– Ану пожди, ось я тобі обчикрижу носа садовим ножем!.. Стара схоплювалася і, щоб налякати Джека.., нібито кидалася за ним
(Ленін)
; * Образно.
В Нойвізені мадам Горіо-Плюшкіна обчикрижила власне життя, саму себе обкрадала: за пазуху ховала іржаві миті й хвилинки
(Олекса Ізарський)
;//
кого.
Коротко або нерівно обстригати когось
.Голова недавно, видно, стрижена під машинку, що навело боцмана на деякі роздуми: – Чи не дружинники це тебе обчикрижили, товаришу пасажир?
(О. Гончар)
;Толіку б поплакалася
[пані Женя]
: як жити не хотіла, коли побачила страшний обгорілий черевик.., як обчикрижила волосся і поклялася собі до смерті не виходити із синової квартири(Люко Дашвар)
.