АБСОЛЮ́ТНИЙ
, а, е.
1
. Безвідносний, узятий поза зв'язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний
. Новими відкриттями було зруйновано цілий ряд принципів, які вважалися вічними й абсолютними
(із журн.)
;//
у знач. ім. абсолю́тне
, ного,
с.Те, що є безвідносним, не пов'язаним з чим-небудь
.Постійність і змінність у мові є однією з форм вияву універсальної діалектичної взаємодії абсолютного і відносного
(з наук. літ.)
.2
. Цілковитий, повний
. Тут по цілих днях можеш бути в абсолютній самоті, серед природи
(М. Коцюбинський)
;Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія
(Ю. Яновський)
;Франко високо цінив Стефаника як майстра новел і відзначав, що Стефаник – абсолютний володар форми
(з навч. літ.)
;//
Необмежений
.Думає
[князь-мурин]
про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером(Леся Українка)
.