НЕНА́ВИСНО

Присл. до нена́висний 2

Пірати особливо ненависно та здивовано розглядали Марка і Ясю, бо вважали їх за потоплених

(М. Трублаїні)

;

З огидою і майже ненависно поглянула

[дівчина]

на безтурботного Тихона

(К. Гордієнко)

;

Черга затрималась і захвилювалась. Службовець ненависно глипнув на Гольдфані

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Йому захотілося крикнути по-звірячому, ненависно. Та звуку не вийшло

(Григорій Тютюнник)

;

– Ти й далi пописуєш вiршики? – спитала ненависно, немовби зловила мене на чомусь недозволеному

(Р. Федорів)

;

Згодом, ненависно вражена в саме серце, Даруся заговорила...

(М. Матіос)