БОЖЕВО́ЛІТИ
, ію, ієш, недок.
1
. Ставати психічно хворим, божевільним
. – Чи ти пак божеволієш, чи це в тебе новомодна символічна загранична мова!
(І. Нечуй-Левицький)
;Хвилинами вона, здається, ніби при умі, .. а хвилями божеволіє, не пізнає, не бачить нікого, а все Гриця згадує і лихо
(О. Кобилянська)
;Батареї без угаву молотили по них, осліплюючи і оглушуючи методичним вогнем гарнізони, що божеволіли в тих залізобетонних черепах
(О. Гончар)
.2
. перен.
Чинити безумство, шаленіти
. За сценою голосні крики юрби: “Слава!”
[
Івась
:]
Чуєте, як божеволіють люди?(Мирослав Ірчан)
;Суддя шпурнув свисток і побіг з поля. Глядачі божеволіли
(Ю. Яновський)
;Гризуться кесарі між собою, як шакали степові, шматують імперію на частки, божеволіють від жадоби влади
(П. Загребельний)
.