БЛЮЗНІ́РСЬКИЙ

, а, е.

Прикм. до блюзні́р.

[

Прісцилла

Прикро їй дивитися на те, що спокушає до думок блюзнірських

(Леся Українка)

;

Власт. блюзнірові

Блюзнірський вчинок

;

Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін.

Той смертний зухвалець, .. називаючи речі божественні словом блюзнірським, В небі збирається сонця проміння навік погасити...

(М. Зеров)