СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАРУ́ЧНИЙ
, а, е.
1
.
Який надівають на руку, признач. для носіння на руці
.
Лажечников помітно поспішав, він навіть глянув один раз на свій прикритий металічними ґратками наручний годинник
(Л. Первомайський)
;
Містер Кейз-Ол .. стежив за секундною стрілкою наручного хронометра
(М. Дашкієв)
;
Особливо поширені на Гуцульщині металеві прикраси – наголовні, нашийні, нагрудні, поясні, наручні
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
перев. вищ. ст., діал.
Такий, як потрібно; підхожий
.
Борис, хоч хлопський син, являвся їй
[пані Міхонській]
далеко наручнішим, ніж околишні підпанки
(І. Франко)
.