СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРІ́ЧЧЯ
, я, с., лінгв.
Найбільша одиниця територіальної диференціації діалектної мови, що становить сукупність близьких за визначальними рисами говірок, об'єднаних у говори
.
Поділ на три наріччя був запропонований К. Михальчуком у праці “Наріччя, піднаріччя і говори Південної Росії у зв'язку з наріччями Галичини”, з деякими уточненнями й окремими застереженнями цей поділ усталився в українській діалектології
(з наук. літ.)
;
Структурні особливості говірок, що входять до складу наріччя, виразно диференціюють одне наріччя на тлі інших
(з наук. літ.)
;
В українській діалектній мові виділяють північне (поліське), південно-східне й південно-західне наріччя
(з наук.-попул. літ.)
.