СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАРІ́ЖНИЙ
, а, е.
1
.
Розміщений, розташований на розі
.
Панас обійшов наріжну вежу і наблизився до брами
(З. Тулуб)
;
В наріжному вікні дому біліла нерухома постать дівчини
(П. Колесник)
;
Просуватись далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя
(О. Гончар)
;
Вартівня тяглася попід муром акрополя від наріжної вежі до воріт, зирячи на царський палац багатьма заґратованими віконцями
(І. Білик)
;
// 
Який міститься, розташований у кутку чого-небудь
.
У невеликій наріжній кімнатці замку, який здіймався серед озера, сиділо .. двоє мужів
(Юліан Опільський)
.
2
.
перен., книжн.
Надзвичайно важливий, істотний, основний
.
О дев'ятнадцятий рік поразок і перемог, кривавий рік історичних баталій і нелюдських битв, критичний по силі, незламний по волі, затятий і ніжний, наріжний і вузловий, безсонний дев'ятнадцятий рік!
(Ю. Яновський)
;
– Ти завжди розплачуєшся, Остапе? – Це наріжний принцип мого існування, – сказав русявий, видобуваючи солідну асигнацію
(А. Крижанівський)
;
Наріжним принципом євшанівської позиції щодо осмислення природи мистецтва й художньої творчості стає ідея конфлікту поколінь та її логічний наслідок – самотність митця
(з навч. літ.)
.