НА́РИС
, у, ч.
1
. Те, що написане, намічене, складене і т. ін. попередньо, у загальних рисах; проект
. “Те, що я тут оповідаю тобі, се лиш ескіз, нарис, скелет моїх пригод. На докладне оповідання не стало б мені ані паперу, ані часу, ані сили”
(І. Франко)
;Все, що я відтіля дістав, то була українська конституція, а радше її нарис на піваркуша паперу
(А. Чайковський)
.2
. Оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому автор зображує підмічені ним у житті дійсні факти, події, конкретних людей
. У центральній пресі він працював уже п'ять років .. і за цей час написав майже сотню нарисів
(В. Підмогильний)
;У моєму старому, вже з пожовтілими сторінками нотатнику є запис, якого я ніде не міг використати. Ні в нарисі, ні в репортажі, ні в повісті
(А. Михайленко)
.3
. мн.
Назва спеціальної наукової праці, до складу якої входять дослідження з низки взаємопов'язаних питань
. У якийсь момент, читаючи “Нариси історії Пруссії”, я раптом усвідомила щось дуже важливе для себе
(Г. Пагутяк)
;Іван Огієнко також є автором праці “Нариси з історії української мови: система українського правопису. Популярно-науковий курс з історичним освітленням”, виданої у Варшаві 1927 року
(з наук.-попул. літ.)
.