НАДЗВО́НЮВАТИ
, юю, юєш, недок., НАДЗВОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., розм.
1
. тільки недок., кому і без дод.
Багато, довго або час від часу дзвонити (у 2 знач.); телефонувати
. Поклав
[Широков]
трубку. – Зайнято, – крізь зціплені зуби вимовив він. – Звичайно, з усього міста надзвонюють...(В. Собко)
;Містер Ор з самовпевненістю селезня, .. ледь прочумавшись, починав надзвонювати “по своїх каналах”, милувався собою перед дзеркалом
(П. Загребельний)
;Білан-старший взявся за телефон, відійшов подалі в сад і близько години комусь надзвонював
(А. Кокотюха)
.2
. тільки док., розм.
Дзвонячи (у 2 знач.), витрачати певну кількість грошей
. У мобільних операторів скільки надзвонив, стільки й заплатив
(з газ.)
.3
. тільки 3 ос., тільки недок., перен.
Утворюючи перев. мелодійні тремтливі звуки, дзвеніти (у 2 знач.)
. Так і надзвонює в ухо гекзаметр: – Будеш колись в Чернівцях, шукай там Народного дому
(Ірина Вільде)
;Чайник починав закипати і надзвонював, як музикальна скринька
(І. Жиленко)
.4
. тільки надзвони́ти, перен., діал.
Док. до дзвони́ти 3
. Чи Ляля десь там, у Відні, пам'ятатиме.., що надзвонила сьогодні до вуха Підгірському..?
(Ірина Вільде)
.