СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАДВІ́Р
, присл.
1
.
За межі чого-небудь, у напрямку назовні
.
Я стояв край вікна та дивився надвір
(П. Грабовський)
;
Двері їдальні раз у раз рипали, і люди заходили й виходили, випускаючи надвір пахучі клубки пари
(Олесь Досвітній)
;
Розвідники обережно визирнули надвір
(А. Кокотюха)
;
// 
За межі приміщення; на подвір'я, на вулицю
.
Раз, після Великодня, чудового весняного ранку, вся Паляникова сім'я висипала з хати надвір
(І. Нечуй-Левицький)
;
Прочинив
[хлопець]
двері .. без скрипу. Нечутною тінню виступив надвір
(В. Барка)
;
– Коли мені треба було вийти надвір, я брав мамині черевики
(І. Багмут)
;
Знялася страшна хуртовина, навіть надвір не можна було вийти
(Г. Пагутяк)
.
2
.
розм.
Для відправлення природних потреб; до вбиральні
.
[
Стрепсіад
:]
І хоч кричав, і ойкав я, Й просивсь надвір, проте мене, Негіднику, не виніс ти, .. і мусив я під себе наробити
(Борис Тен, пер. з тв. Арістофана)
.