СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАДВЕЧОРИ́
, присл., розм.
Те саме, що на́две́чір.
– Чи не вас то я бачив колись влітку на скелі над водою в цій самій сукні? Ви стояли навколішки так надвечори і молились Богу
(І. Нечуй-Левицький)
;
Сонце було вже надвечори
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
.