НА́ДБАНИЙ

, а, е.

Дієпр. пас. до надба́ти.

Кожний думав зараз про себе, як би то заховати перед ворогами надбане добро

(О. Маковей)

;

Люди падали коло житниць, .. так і не збагнувши дивної речі: як же так, що он там, за товстими дерев'яними стінами житниць, лежить хліб, надбаний ними, а вони вмирають з голоду

(П. Загребельний)

;

На тлі тайги, у нетрях стихійної могутності природи і багатого добробуту, працею надбаного, Багряний розкриває мужні, витривалі й мудрі характери української людини

(О. Шугай)

;

Це не значить, що вона

[культура]

одкидає все надбане за часи панування інших класів

(В. Еллан-Блакитний)

;

Юнацтво розворушилося, загомоніло. Незабаром кожен понесе надбані знання, щоб віддати їх улюбленій справі – хто до чого навчився

(І. Пільгук)

;

на́дбано, безос. пред.

Надбано

[у Дениса],

хвалити Бога, і на дочок, і на синів: є в чому походити, є що з'їсти й спити

(Б. Грінченко)

;

Осінь всім багата, Досить є на дворі, Не пустує хата, Надбано в коморі

(П. Грабовський)

;

Як її тільки терпить отой Оприщенко, Клавдія Іванівна на його місці давно б розвелася з цією ропухою; але ж спробуй розділитися, коли стільки всього вже надбано

(В. Шкляр)

;

у знач. ім. на́дбане,

ного,

с.

Те, що придбав, нажив хто-небудь (гроші, матеріальні цінності і т. ін.).

Тлінне тіло.., мов мураха, стягує докупи по дрібці збіжжя, множачи майно, і надбане щодня рахує тупо, хоч дні його зраховані давно

(П. Мовчан)

;

Щоб рухатися вперед, потрібно звільнити себе від минулого, щоб прийшло щось нове, треба залишити надбане раніше

(з наук.-попул. літ.)