НАДАРИ́ТИ
див.
надаря́ти
.НАДАРЯ́ТИ
, я́ю, я́єш, недок., НАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., кого, розм.
1
. Дарувати що-небудь або багато чогось; надаровувати (у 1 знач.)
. – Я чоловiк з достатком. Маю добрi доходи. Посланцi з усяких держав надаряють мене багатими подарунками
(І. Нечуй-Левицький)
;От з'явивсь язичник Вальдабрун .. Прийняв він схвально зраду Ганелона І надарив мечем, багатством добрим
(В. Пащенко, пер. з фр. епосу “Пісня про Роланда”)
; * Образно.
Іще хлоп'ятком бувши, чарував
[Б. Сметана]
Пражан вибагливих своєю грою, А виріс – і почав їх надаряти, Одважний учень сміливих майстрів, Натхнення невсипущого дарами(М. Рильський)
;Уже найближча хвиля надарила їй
[Дозі]
до того добру нагоду [надати послуги повстанцям]
(І. Франко)
.2
. чим.
Наділяти чим-небудь, давати щось як подарунок, нагороду
. Надарив Бог зайця хвостом
(приказка)
;“Покинув мене! Не схотів зо мною втікати! А яким щастям я тебе надарила б!” – неначе говорили її очі
(І. Нечуй-Левицький)
;//
Віддячувати подарунком за щось
.– Хто поб'є кого, того цар надарить, А хто битий буде, того Бог простить!
(М. Рильський (ред.), пер. з тв. М. Лермонтова)
;//
чим, перен.
Давати кому-небудь добрі поради, побажання і т. ін
.Балабуха не спромігся дати за Настю приданого ні мідного шага й тільки надарив своїм благословенням на дорогу
(І. Нечуй-Левицький)
.