СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
НАДАРЕ́МНО
, НАДАРЕ́МНЕ, розм.
Присл. до надаре́мний.
– І свиту надаремно шукаєте, бо я до вас не поїду, – сказала Маруся
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Жіноча постать
:]
І змовкло все – ні одгуку, ні згуку, І вслалось все туманом забуття .. Невже ж своє життє
[життя]
Пошарпали ви, друзі, надаремне?
(Л. Старицька-Черняхівська)
;
Курибіда надаремне заплющував очі, заснути він не міг
(П. Панч)
;
Тут він, рибалка з-над Бугу, мабуть, закінчить свій шлях. Нема чого тішити себе надаремно, він не дитина
(О. Гончар)
;
Рушниця тремтіла в моїх руках, я намагався цілитись .. Ах, я надаремно стріляю, і мої кулі не досягають мети!..
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Надаремно постановник п'єси Джильберт Міллер намагався створити на сцені потрібну таємничість: всі хитромудрі спроби його декораторів і костюмерів не давали бажаного ефекту
(В. Владко)
;
// 
Без потреби
.
– Тікаймо заздалегідь! Нащо тобі надаремно, з доброго дива накладати головою? – сказав пан Казимір
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Не взивай імені Господа Бога надаремно, а мене не доводи до того, щоб я мав загнуздувати тебе, як нев'їджену коняку, – відповів Кочубей, виведений жінкою з рівноваги
(Б. Лепкий)
;
// 
у знач. пред.
Марно, безрезультатно
.
Дівчата щось поясняли старій на мигах, показували на дім, на село, але все надаремне: стара не розуміла, хоч махала головою та удавала, що дуже добре тямить, чого вони хотять
[хочуть]
(М. Коцюбинський)
;
Забили знадвору вікно. Але все це тепер надаремно. Засвітало, а в хаті у них все одно, Як в могилі тій, зимно і темно
(Л. Первомайський)
;
– Чи ви .. ніяк не хочете забути минулого? – Не можу. – І знову ж таки надаремне! За те минуле я маю більше гніватись на вас, аніж ви на мене
(М. Стельмах)
;
Потрібні були нові гіпотези, та як ми не намагалися віднайти їх у своїй уяві – все надаремно
(І. Росоховатський)
.