НАДАРУВА́ТИ
див.
надаро́вувати
.НАДАРО́ВУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1
. тільки док., чого, кому.
Подарувати багато, у великій кількості
. – От двісті рублів, що пані мені надарувала
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить .. Нашила їй очіпків, платків надарувала
(Панас Мирний)
;У мене на руках неоціненні скарби – “Кобзар” Тараса Григоровича Шевченка і твори Миколи Васильовича Гоголя. Надарувала хороша, незабутня Ніна Андріївна
(О. Ковінька)
;//
кого, розм.
Віддячити подарунком за послугу
.– За те, що ви вчинили мені послугу, я вас надарую
(І. Нечуй-Левицький)
;//
чим.
Обдарувати (у 1 знач.) кого-небудь чимось.
– Чим це дитятко та й надарувати? Винесли йому полумисок злота. Він на сей дар ані подивився, Шапочки не зняв, низько не вклонився
(з народної пісні)
.2
. кого чим і кому чого, перен.
Те саме, що обдаро́вувати 3
. Кожен письменник.., створюючи літературне полотно, неодмінно виписує в ньому ландшафт своєї душі, надаровує персонажів епізодами своєї біографії
(М. Слабошпицький)
;Кожного з нас Господь щедро надаровує різноманітними талантами
(із журн.)
;Чимало смішних рис надарував Карпенко-Карий своєму Мартинові Борулі
(М. Рильський)
.