НАДБУДО́ВУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАДБУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1
. Прибудовувати зверху чого-небудь
. Бобри, .. передбачаючи повінь, надбудовують свої греблі
(П. Соколовський, пер. з тв. Ж. Верна)
;Прихильники курганної традиції не лише зводили нові кургани, а й здійснювали поховання в існуючі, відтак надбудовували старі насипи, додавали нові елементи до їхньої конструкції
(з наук. літ.)
;Можна збудувати дім, ще й пентхауз надбудувати, але треба не одного життя, щоб навчитись той дім на собі носити
(О. Забужко)
.2
. перен.
Формулюючи, розвиваючи і т. ін. що-небудь на певній теоретичній основі, створювати надбудову (у 2 знач.); доповнювати (у 1 знач.), будувати (у 3 знач.).
Наш вік не хоче залишати місця привидам, містиці, навіть незнанню. Він оголошує відомим все, надбудовує одну теорію над іншою, старі відкриття заперечує новими
(Ю. Мушкетик)
;Парентеза надбудовує ще один семантичний план у висловлюванні поза темо-рематичними структурами, що відображає функціональну перспективу як ставлення, оцінку автора висловлювання щодо певної ситуації
(з наук. літ.)
.