НАДАРЕ́МНИЙ
, а, е, розм.
1
. Те саме, що даре́мний 1
. Мої надаремні міркування – бо хіба ж од них щось зміниться у взаєминах між Марією та Грищенком? – порушує сам Грицько
(Є. Доломан)
;Хтось пирхає зо сміху, і я відчуваю, що хвальба моя надаремна, що хлопці мають важливіші доручення
(М. Олійник)
;//
Який не має успіху, не досягає мети; безуспішний, безплідний
.Всі розуміють – будь-які розмови і вмовляння надаремні. Вона все ще не вірить, що він мертвий, їй здається – він отямиться
(О. Іваненко)
;Я безсилий продовжувати надаремні спроби поглянути з іншого ракурсу на очевидне – на демагогію деяких політиків
(з газ.)
.2
. Який не приносить користі; непотрібний, даремний (у 2 знач.).
Підняття народного добробуття
[добробуту],
народна просвіта, – були б багато вищими завданнями для польських панів, ніж надаремна й непотрібна іграшка в полонізацію галицьких українців(І. Нечуй-Левицький)
;Читав колись Сивоок гіркі нарікання святого отця-пустельника на безлад, що запанує повсюди..: “Почнуть люди надаремними бідами рятуватися, і повсюдно за такії гріхи почнуть бути голод і мор часто”
(П. Загребельний)
.