НАДАВИ́ТИ

див.

нада́влювати

НАДА́ВЛЮВАТИ

, юю, юєш, недок., НАДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. нада́влять; док.

що, на що, кого і без дод.

Давлячи, натискати на кого-, що-небудь

Гликерія почуває, як гаряча хвиля крові підіймається їй у груди, надавлює їх і вогнем суне до лиця

(В. Винниченко)

;

Дерев'яне рідке склепіння

[штреку] ..

все ще тримало мільйоннотонний тягар породи, що непереборно все нижче надавлював кріплення

(Олесь Досвітній)

;

Глибоко всадив

[Демид]

лопату в землю, надавивши її ногою

(Б. Грінченко)

;

Тонкі пальці твердо надавили курок

(Г. Епік)

;

* Образно.

Лихо знову так надавило на її душу – мов недавньої радості і не було

(Панас Мирний)

;

Стискаючи руками або налягаючи тілом, заподіювати фізичний біль або спричинювати незручність

– Батько матір б'ють! Усю на їх

[них]

одежу порвали, звалили додолу, надавили і за горло давлять

(Панас Мирний)

;

Зваливши Костя на землю лицем униз, надавив

[Лановий]

коліном, хапливо скинув з себе ремінний пояс і .. почав бити хлопця

(В. Винниченко)

;

Тоня, впіймавши його

[Віталія],

надавила, стала нагинати у воду, як хлопчака, що не хоче купатись

(О. Гончар)

;

що.

Торкаючись якоїсь частини тіла, намулювати її

“Та, котрої руки, Мов пучки рожі, ніжні, запахущі, Тепер надавлювать мозолі мусить На пальцях, мелючи на жорнах збіжжя Та хусти перучи у річці!”

(І. Франко)

;

Стали на ніч в Ярославі, Лежить русин десь на лаві, Всю ніч ока не стулив, Костомахи надавив

(І. Франко)

;

Мав мороку він велику, Бо п'ятак у черевику Відіграв одну лиш роль – Надавив йому мозоль!

(С. Олійник)

чого.

Видавлювати яку-небудь кількість рідини з чогось

Протягом серпня-вересня надавлюють сік із яблук, готуючись до зими

(з газ.)

;

– Оце їду в Сінеу олійки трохи надавити... – пояснює візник

(М. Чабанівський)

;

[

Лука

А я по три кіла

[кіло винограду]

з лози зняв!.. Надавив вина... Частував ним усе село

(Ю. Мокрієв)

;

Вже вони соків надавили, вже грибів наконсервували, і помідорів, і огірків, і чого тільки не наробили, насушили

(М. Воробйов)

перев. док., кого, чого, розм.

Давлячи, знищувати якусь кількість кого-, чого-небудь

Ми йдемо в поле з надією надавити колорадських жуків, щоб позбутися головного ворога картоплі

(із журн.)

кого і без прям. дод., перен., розм.

Дуже дошкуляти, діймати чим-небудь, не даючи спокою комусь

Аж зорі злічиш (як недуга надавить)

(Номис)

;

Марина не раз і не два вмивалася рясними сльозами, як надавлять її злидні та недостачі

(Панас Мирний)

на кого – що, перен., розм.

Тиснути на кого-, що-небудь, змушуючи робити, виконувати щось

Телефоную Ляні, щоб була готова – через півгодини зайду. Вона знову каже, а може, не підемо .. Трішки надавлюю на неї інтонацією: – Ми йдемо. Вона глухо каже “добре” й кладе слухавку

(А. Дністровий)

;

Всі бориславські предприємці

[підприємці]

згодилися на те, що тепер, коли розбурхана хвиля робітницького руху раптом притихла, треба з подвійною силою надавити на непокірних

(І. Франко)

;

Як затявся старий. Ну, думає собі Понятовський, це він тут хоробрий. А от поїду я до Парижа та звідти на нього як надавлять із Версаля, то, не бійсь, підіжме хвоста

(Г. Хоткевич)

;

Якщо намагатися надавити на аудиторію емоційно, це викликає опір

(з навч. літ.)