НАБУВА́Ч
, а́, ч.
1
. юр.
Той, хто набуває, купує що-небудь, стає власником чогось
. На основі того самого юридичного факту право власності припиняється у відчужувача майна й виникає у його набувача
(з навч. літ.)
.2
. Той, хто ставить своєю метою набування, наживу
. Процес нагромадження глитаями грошей і землі як капіталу, процес перетворення куркуля на великого хижака-набувача найкраще відтворений у комедіях І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “Хазяїн”
(з навч. літ.)
.△
(1)
Добросо́вісний набува́ч,
юр.
– набувач, який придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати
.Витребування майна власником у добросовісного набувача не обумовлюється виною останнього: для цього достатньо факту незаконного володіння
(з навч. літ.)
;Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача
(з мови документів)
.