НАВА́ЖУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., що, чого, розм.
1
. що, чого.
Зважувати, відважувати велику кількість чого-небудь
. На базарі нам наважили з півпуда черешні
(із журн.)
.2
. що.
Накладати, навантажувати велику кількість чого-небудь
. Наважили чумаченьки та три вози солі
(П. Чубинський)
.3
. що і без прям. дод.
Навалюючись, налягаючи на кого-, що-небудь, тиснути своєю вагою
. Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш
(Сл. Б. Грінченка)
;Потім прийшло на подвір'я більше людей, підступили під двері, стали їх виважувати, та двері не були позамикані. Гультяї наважили двері силою, вони відчинилися прожогом, і всі влетіли відразу до сіней
(А. Чайковський)
;Дві старі жінки чимдуж наважили на двері горища, щоб міцніше, якнайміцніше замкнути їх
(В. Митрофанов, пер. з тв. Р. Бредбері)
.4
. перев. з інф., заст.
Після розмірковування, роздумування вирішувати що-небудь; наважуватися (у 1 знач.)
. Після празника то і то наважував робить – от і наробивсь
(Панас Мирний)
;Поїхав
[Іван]
через ліс. Ніщо інше, як тільки мав гадку забити в лісі панотця. Видко, діло наважив іще дома(Л. Мартович)
;Зміркувала Раїса одну невелику мандрівочку, трохи навіть з науковою метою: наважила вона вільним часом поїхати по Цюрихському озеру, куди-небудь далі, до тихої затоки, набрати молюсків
(Олена Пчілка)
.