НАБУРМО́СИТИСЯ
, о́шуся, о́сишся, док., розм.
1
. Те саме, що насу́питися 1.
Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити
(Ю. Яновський)
;Іван набурмосився: – Щось неладне виходить у вас: то вона тебе розшукує, то навпаки
(М. Стельмах)
;Я не злякався, навпаки, якийсь їдкий холодок пробіг по грудях, я набурмосився. Цей мій грізний, непоступливий вигляд зупинив людей
(Ю. Мушкетик)
; * Образно.
Набурмосилися біля своїх тенет велетенські потворні павуки. Ці теж зуміли вижити і пристосуватися до нових умов
(М. Дашкієв)
.2
. перен.
Те саме, що насу́питися 3.
Надворi вже сутенiло. Хмари осiли ближче до землi, наїжились, набурмосились
(В. Винниченко)
.