СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
НАБІГА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., НАБІ́ГТИ, біжу́, біжи́ш; мин. ч. набі́г, ла, ло; док.
1
.
Наскакувати, натикатися з розбігу, з розгону на кого-, що-небудь
.
Вони набігали на нас, штовхали, намагалися забити памороки
(Ю. Яновський)
;
Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг
(М. Трублаїні)
;
Мені потім здавалось, що то не снаряд знайшов мене, а я сам набіг на нього
(Ю. Мушкетик)
;
// 
Несподівано натрапляти на когось, на щось, виявляти, зустрічати кого-, що-небудь
.
В кінці толоки вони набігли на загублений кимсь кашкет із зіркою
(П. Панч)
;
// 
Швидко насуватися, перев. покриваючи, закриваючи собою що-небудь (про хвилі, хмари і т. ін.)
.
Котиться з Африки хвиля .. І, може, та хвиля, що мила ноги араба, набігає тепер на мої ноги як символ єднання...
(М. Коцюбинський)
;
Темні хмарки набігають на сонце
(М. Руденко)
;
З моря набігла хвиля з білими густими гребенями
(І. Нечуй-Левицький)
;
// 
Швидко виникати, починатися, налітати (про бурю, вітер і т. ін.)
.
Вдень тут тепло, часто громові бурі набігають
(Леся Українка)
;
Коли набігає вітер, явори гнуться розгойданим верхів'ям
(І. Цюпа)
;
Набіжить вітерець, покотиться хвилею
(О. Стороженко)
.
2
.
Виступати, з'являтися (про зморшки, сльози, усмішку і т. ін.)
.
На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки
(І. Нечуй-Левицький)
;
Що довше вдивляється вона в обличчя Жанни д'Арк, то більше й більше захоплюється художником, їй навіть сльози розчулення набігають після погляду в очі Жанни д'Арк
(М. Слабошпицький)
;
Серп випав з рук Хариті, лице скривилось від болю, на очі набігли сльози
(М. Коцюбинський)
;
На вуста набігла звична – привітна і трохи іронічна посмішка
(Т. Масенко)
;
// 
перен.
Виявлятися зовні, ставати видимими (про душевні переживання, фізичні відчуття)
.
Тінь тривоги і турбот весь час набігає на його обличчя
(І. Кочерга)
;
На лиця набігло занепокоєння
(К. Гордієнко)
;
// 
перен.
Виникати раптово (про спомини, думки і т. ін.)
.
Макс Дальгов відчув, як у нього защеміло серце. Набігли давні спогади
(В. Собко)
.
3
.
Збігаючись, збиратися в одному місці (про людей)
.
Поки в'яжуть Василя, з двору через хвіртку набігають черниці і між ними Кнуриха
(Панас Мирний)
;
Набігають діти, разом з матір'ю обліплюють Мирона
(М. Стельмах)
;
Набігла повна хата людей, як почули, що старий Дрот та просватав свою дочку
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Тося ховалася за спини подруг, що вже набігли невідомо звідки
(Ю. Смолич)
.
4
.
розм.
Натікаючи, наливатися куди-небудь, заповнювати щось (про рідину)
.
Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити. Звісно, вода... набігла собі... ставок став... Риба завелася...
(Панас Мирний)
;
Він повісив рушника на галузку сосонки, нахилився й поглянув на себе в люстерко води, яка набігла в низину
(Ю. Яновський)
;
// 
перен.
Збільшуючись, наростати (про гроші, проценти)
.
Підростуть курчата, можна буде продати... Глянь – якийсь карбованець чи два й набіжить за рік
(О. Донченко)
;
Крають землю плуги, обліковець гектари запише, і зарплата набіжить непогана!
(з газ.)
.
5
.
Учиняти набіг (набіги) на кого-, що-небудь; напада́ти (у 1 знач.), наскакувати (див. наска́кувати
2
1)
.
Стали козаки до города Козлова назад прибувати. Стали на турків, на сонних, набігати. Стали їх рубати
(з думи)
;
Мокрина з матір'ю продавала на базарі рибу .. і прочула, що становий готується тієї ночі набігти з десяцькими на батькову ватагу
(І. Нечуй-Левицький)
;
Спати ніхто не клався. Ждали все, що набіжать
[козаки]
(А. Головко)
;
// 
тільки док., кого, що.
Напавши на кого-, що-небудь, захопити його.
Креши вогонь! Хай буде міць далекобійна, щоб сонного тебе десь ворог не набіг
(П. Тичина)
.
6
.
Упритул прилягати до чого-небудь, досягати чогось
.
Набігає аж на кручі Зеленая нива
(П. Усенко)
;
Там далі набігли над річку високі коноплі й залили берег своїм гострим важким духом
(І. Нечуй-Левицький)
.
7
.
Виповнюватися, минати (про роки)
.
Дорка потроху ставала Федорою, ходила до школи і до початку війни саме скінчила семирічку, їй набігало шістнадцять років
(Ю. Яновський)
;
Сорок літ набіжить незабаром, Наче молот на груди паде: – Де юнацтво поділося з жаром; Де завзяття твоє молоде?
(П. Грабовський)
.
8
.
розм.
Вискакувати, з'являтися, сідати (про болячки, ґулі і т. ін.)
.
Сонце пече, дорога тверда, мов камінь, аж водянки на ногах набігають
(Григорій Тютюнник)
;
Пряжка вдарила Грицуня по вусі, а там зараз набіг червоний ґудз
(Л. Мартович)
;
– Він мене тільки що знов бив... Диви, о... синяк вже набіг...
(В. Винниченко)
;
Рукою вона гладила велику круглу ґулю, що набігла на голові
(І. Микитенко)
.
9
.
розм.
Надходити, наставати (про свята, дні і т. ін.)
.
– А тепер же ніхто часом не сидить у тій холодній? – Ні, .. люди відпрошуються, щоб уже як мають саджати, то пізніше, аж коли нагальна робота скінчиться або як свята довші набіжать...
(Леся Українка)
.
[Аж] сли́на (сли́нка) [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.)
Збі́гло (набі́гло) на ду́мку
(1)
 
Набіга́ти на о́чі
проноситись, пропливати повз кого-небудь
.
– Сіла й я між своїми синами, їду. Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають...
(Марко Вовчок)
;
Налива́тися (набіга́ти) / нали́тися (набі́гти, поналива́тися) кро́в'ю
Се́рце набіга́
Ухопи́ти (упійма́ти, набі́гти і т. ін.) тропи́
Що на язи́к набіга́є / набіжи́ть (понесе́)
(2)
 
Як набіжи́ть
:
а)
 
(на кого)
кого-небудь охопить злість, лють, роздратування і т. ін
.
На нього як набіжить – то чоловік як чоловік, а то й не підступайся
(Сл. Б. Грінченка)
;
б)
 
як доведеться, як трапиться
.
Досить жить як набіжить
(прислів'я)
.