МО́РХЛИЙ

, а, е.

Те саме, що змо́рщений 2

Промінь сонця Все оглядає в курені: В кутку завислі волоконця, Померхлі фарби на рядні, Кисет, коробочку бляшану І морхлу шкірку баклажана

(В. Свідзинський)

;

Коли підходить щось за бабуся. Лице морхле, маленьке, – як печена глива, – в руці білий ціпочок

(І. Вирган)

;

Терентій виходив за ворота, сідав на морхлий криж в'яза, згортав цигарку з самосаду

(В. Дрозд)