СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
МОРО́ЧИТИ
, чу, чиш, недок., кого, що, розм.
1
.
Завдавати клопоту (у 2 знач.)
.
Ще довго лікар морочив хлопця: стукав молоточком по колінах, по п'ятах, змушував витягувати руки, заплющувати очі й висолоплювати язика
(С. Добровольський)
;
– Не лайтесь, бабусю, що я вас морочу!
(С. Олійник)
;
// 
перен., рідко.
Турбувати, хвилювати
.
На ранок Христя не знає, де ходить, що робить. Почування чогось лихого і разом доброго її душу морочить
(Панас Мирний)
;
Тут і так тремтиш весь день, спокою не знаєш, а тут ще сни морочать... Тьфу!..
(М. Коцюбинський)
;
Орлик мовчазливий i сумний. Його морочить погане прочуття
(Б. Лепкий)
.
2
.
Уводити в оману; дурити
.
[
Михайло
:]
Чи ви мене справді морочите, чи на глуз піднімаєте?
(І. Котляревський)
;
А що, як то тілько одно марево, що так часто морочить чоловіка в безмірних пісках безводного степу?
(Панас Мирний)
;
– Михайле, не глузуй хоч, – просив Грабовський. – Пощо морочиш хлопців?
(М. Сиротюк)
;
– Ти просто морочиш нас, Свамі, – махнув рукою Гаррі. – Вигадуєш казочки, легенди. Де докази?
(О. Бердник)
.
(1)
 
Моро́чити го́лову
:
а)
 
(чим, над чим і без дод., часто зі сл.
собі
,
свою
)
розмірковувати, роздумувати над чим-небудь, намагаючись розібратися в чомусь, з'ясувати, зрозуміти щось
.
Я не став морочити собі голову цією явною маячнею чи недотепним жартом
(І. Кулик)
;
– Хто ж то молодого Гризоту порятує? – морочу собі голову. – Не вікувати ж йому в стилягах, у паразитах
(В. Речмедін)
;
б)
 
(чим, над чим і без дод., часто зі сл.
собі
,
свою
)
займатися якоюсь копіткою, клопітливою справою
.
– Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережала б як-небудь та й годі!
(Панас Мирний)
;
в)
 
обтяжувати себе чим-небудь
.
Волосся стригла
[Марина]
коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала переважно розпатлана – з чубчиком на лобі
(Ю. Смолич)
;
– Коли б однаково, то ніхто не морочив би й голови, щоб учити солдата стріляти
(І. Багмут)
;
г)
 
(часто зі сл.
собі
,
свою
)
перейматися якимись турботами; переживати
.
– Наробили якихось перегородок, помежували людей та й душаться у тих тісних суточках; морочать свою голову, нівечать серце
(Панас Мирний)
;
– А що, тут і залишитесь?.. Перебиралися б до дітей і голови собі не морочили б
(Є. Гуцало)
;
ґ)
 
(перев. кому, чию, чим)
завдавати кому-небудь клопотів, турбот; заважати, набридати
.
Я посилав сей лист і дивувався, як можна комусь так голову морочити, як Вам
(В. Стефаник)
;
У неділі вечорами .. – ні душі. Ніхто не відриває тебе від праці, не морочить голови
(Ю. Шовкопляс)
;
– І не мороч мені голову! І людей з пантелику не збивай!
(Л. Дмитерко)
;
д)
 
(зі сл.
дума
,
клопіт
і т. ін.)
непокоїти, турбувати
.
А що ж то за дума морочила генеральшину голову, щоб надбати аж трьом генеральським дочкам?
(Панас Мирний)
;
Усякий клопіт голову морочить, А руки відпочить ніяк не хочуть...
(М. Рильський)
;
е)
 
заводити непотрібні розмови
.
Причвалає щовечора й морочить голову... Патякає щось таке, що воно мені зовсім не потрібно!
(С. Васильченко)
;
– Що це означає? З чого ця метушня? Прошу говорити відверто й не морочити мені голови
(О. Слісаренко)
;
є)
 
зволікати з чимсь
.
– Що ж там таке? Кажи вже, не мороч моєї голови!
(Панас Мирний)
;
– Не морочте мені, Хомо, голови – кажіть зараз – буде фабрика?
(М. Коцюбинський)
;
В земстві довго морочили голову, поки жалування ваше видали, бо спізнився був трохи
(С. Васильченко)
;
ж)
 
(кому і без дод.)
дурити, обманювати когось; хитрувати
.
[
Сміхотвор
(кланяється):
]
Я штуками людей звеселяю і тим собі хліб заробляю; нісенітниці торочу і розумним голови морочу
(М. Кропивницький)
;
[
Дудка
:]
Тягніть сюди машиніста! Ми йому, сучому синові, покажемо, як нам голови морочити
(Я. Мамонтов)
;
Нам один морочив голову цілий рік, доки розкусили, що він і в коногони не годиться
(П. Панч)
;
Часом здавалось, той просто морочить голову. Розповідає, а в самого лукаві очі так і бігають
(Ю. Збанацький)
;
з)
 
(кому, жарт.)
несерйозно, легковажно ставитися до когось, приваблювати до себе, закохувати в себе
.
Ну, зрозуміло, що молодій, цікавій жінці приємно морочити голови дженджикуватим панкам
(З. Тулуб)
;
– А нащо ж морочиш голову отому кучерявому? – Нікому я не морочу голови, – тихо каже Ольга
(В. Кучер)
.