СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
МОЛЬБЕ́РТ
, а, ч.
Підставка, на якій художник установлює підрамник із полотном, картон і т. ін. для малювання
.
Стоїть дівчина, схилившись на цябрину, як над мольбертом замислений маляр
(С. Васильченко)
;
Стефензон стояв біля мольберта, запнутого простинею
(В. Винниченко)
;
Аполлон справді сидів за мольбертом у майстерні, старанно щось вимальовуючи
(О. Іваненко)
;
На мольберті в кутку кімнати виднілась постать людини з собакою
(М. Дашкієв)
;
Тут стояв рояль з старовинними й новітніми партитурами на ньому, мольберти з незакінченими полотнами
(Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)
.