МО́ВИТИСЯ
, иться; мн. мо́вляться; недок.
Те саме, що говори́тися 1, 2.
[
Паламар
:]
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!..(М. Кропивницький)
;Хоч це мовилося напівжартома, однак чіпало Миколине самолюбство
(Є. Доломан)
;Тут ніщо не відволікає увагу святково одягнених слухачів від того, що мовиться з трибуни
(М. Циба)
;За столом лилися вина й меди, їлись прості й вишукані страви, мовилися здоровиці
(І. Білик)
;//
безос.
Не так швидко робиться, як мовиться
(прислів'я)
;Я зрозумів, про кого мовиться, й проковтнув боязкий клубок у горлі
(Ю. Мушкетик)
.◇
Мо́ва йде (мо́виться, була́)
див.
мо́ва
;(1)
Як [то] мо́виться,
у знач. вставн. сл.
– уживається для виділення усталених висловів
.Не плутайся під ногами. Держи, як то мовиться, нейтралітет
(А. Головко)
;Люди стояли за ним, як мовиться, горою
(Ю. Мельничук)
;З вашого дому я піду іншою людиною, і, як мовиться, вроди, доле, на врожай
(Р. Андріяшик)
;Як то мовиться, стрілою попадаєш в одного, а язиком – у тисячу
(П. Загребельний)
.