МЛІ́ТИ

, млі́ю, млі́єш, недок.

Бути в стані млості (у 1 знач.)

А надто той рибалонька, Жвавий, кучерявий, Мліє, в'яне, як зостріне Ганнусю чорняву

(Т. Шевченко)

;

[

Маруся

Тобі б тільки щебетати та мліти від солодких речей!..

(М. Кропивницький)

;

Відчиняються двері, і вона мліє на батькових грудях, відчуваючи, як на неї пахучим дощем посипалась борода

(М. Стельмах)

;

– Здається, любов'ю називають оте сидіння увечері в парку, .. коли він сигарету смокче, а вона мліє, схилившись йому на грудну клітку?

(О. Гончар)

;

* Образно.

Ніч, тиха, тепла літня ніч, стояла над землею, виблискуючи зорями, мліючи у своїй розкоші...

(Панас Мирний)

;

Мліють під місяцем верби, куняють верболози над річкою, а за ними, по тім боці, хилитається, неначе примара, одинока постать у білому

(Ю. Мушкетик)

;

Сонце мліло над випаленим двором, ніби тисячоватна лампа

(В. Дрозд)

;

Знемагати від високої температури, спеки

[

Один негр

Які пишні наші ліси, облиті гарячим сонцем, де од тепла мліє душа і тіло!

(І. Нечуй-Левицький)

;

Мліє

[бабуся]

біля самовара і лічить денну виручку

(Ю. Бедзик)

;

* Образно.

Важкі колоски жита замислено хилились вниз, не ворушились, не шепотіли, ніби й вони мліли від спеки

(О. Копиленко)

;

Тоді оживало місто, що цілий довгий літній день лежало, мліючи під сонячною спекою, тихе і безлюдне

(В. Собко)

;

Мліло, густо пахло чебрецем і врожаєм повне літо

(М. Стельмах)

Утрачати свідомість; непритомніти

Дітвора аж мліла од утоми та голоду

(Дніпрова Чайка)

;

Врешті він почув, що мліє. – Стій... не можу... – шепнув він, опускаючись додолу

(М. Коцюбинський)

;

Коли він почув, що мліє і хитається, він дістався ліжка й заснув

(В. Підмогильний)

;

Іскри сипались довкола, народ млів од переляку

(І. Пільгук)

;

Жар дуже сильний, і людина від того болю зразу мліє

(Ю. Логвин)

Знемагати від болю, глибоких переживань і т. ін

Благослови, рідна нене, Старими руками, Щоб вороги в полі мліли Перед козаками

(П. Куліш)

;

Нехай душа болить і мліє з мук страшних, Сльоза ж не скотиться на вії!

(В. Самійленко)

;

– А самі аж мліємо в розпачі: ну, що тут робити?

(А. Головко)

тільки 3 ос.

Утрачати чутливість; терпнути (про руки, ноги, пальці і т. ін.)

Ноги мої мліють, але я біжу...

(М. Коцюбинський)

;

Руки мліли мені на чужій роботі...

(Г. Косинка)

;

Мить – і дівчина вже на турніку .. Високо гойдається, бовтає ногами, сміється. Але довго так їй не втриматися – руки мліють

(О. Гончар)

;

Я навіть відчуваю, як приємна, солодка втома прокочується тілом, мліють руки й ноги, а голова від прохолодного, весняного повітря паморочиться

(А. Дністровий)

[I]тільки 3 ос., кул.[/I]

Упрівати (у 2 знач.)

Каша вже давно мліє

(Сл. Б. Грінченка)

;

А скільки ще варива мліє у печах, вигрівається на печах та мерзне в коморі

(М. Стельмах)

◇

(1)

Млі́ти (умліва́ти) душе́ю (се́рцем)

за кого – що і без дод.

–

переживати, уболівати за кого-, що-небудь

Вночі не спить

[Катря],

його

[дитя]

доглядає, вдень серцем за його

[нього]

мліє, коли робота одірве від його на яку хвилину

(Панас Мирний)

;

– Сюди, туди – аж воли мої в гречці .. І, лихо!.. що ж це буде! – млію душею

(А. Тесленко)

;

– Сава!! – зойкнула

[мати]

, умліваючи душею. – Сава убив його! – і упала на долівку

(О. Кобилянська)

;

Вона

[матушка]

довго стояла під дверима, слухала і умлівала своїм добрим серцем

(П. Колесник)

;

Мати впадає – не спить біля сина, Мліє душею, бо хвора дитина

(М. Гірник)