СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
МИ́МРИТИ
, рю, риш, недок., що і без прям. дод., розм.
Говорити тихо, невиразно; бурмотіти
.
Спершись на ціпок, Беззубо мимрить
[дідок]
про жінок
(М. Рильський)
;
Підходить черговий. Щось жуючи, мимрить: – Комбат скоро повернеться
(Є. Доломан)
;
Кирило, що випадково спостерігав за ними з-за комори, здивовано мимрив собі під носа: – Оце так
(Микита Чернявський)
;
Він косував очима на вікна, обминаючи погляд судді, і мимрив про пересолені борщі та підгорілі картопляники...
(В. Дрозд)
;
* Образно.
Циган б'є у бубон дзвінко, Плаче скрипка, мимрить бас...
(Л. Первомайський)
.