МЕТЕЛЬНУ́ТИ

, ну́, не́ш, док.

Однокр. до метеля́ти.

Не встигла мати відставити прядку, як двері з силою відчинилися і на порозі, метельнувши порожнім рукавом, з'явився Федір Андріяка

(О. Гончар)

;

З вертолітних дверей на їхні голови вилетіло, кимось їдене і недоїдене, копчене теляче стегно! Воно метельнуло так, що могло би собою покалічити й вовка

(М. Вінграновський)

;

Підійшла моя знайома Аурела, метельнула перед Мацюнею брязкальцями на високих грудях

(А. Михайленко)

;

Дівчина, метельнувши чорною шапкою волосся, зойкнувши, біжить на кухню

(О. Ульяненко)